Ультраправі організації в Україні

Пропонуємо Вашій увазі документ, підготовлений експертами Фондуі презентований під час Всеукраїнської конференції “Запобігання росту ксенофобії: у пошуках спільних стратегій”, що відбулась у Києві 21 березня. Об’єктами аналізу стали організації, які використовують у своїй агітації праворадикальні ідеї (розпалювання міжнаціональної ворожнечі), а також здійснюють екстремістську діяльність на цьому грунті. Умовним критерієм поділу виступили геополітична орієнтація (“Україна” – “Росія”), а також пріоритетність методів діяльності (“радикалізм” – “легалізм”). Документ буде оновлюватись за допомогою Ваших пропозицій. Надсилайте зауваження і пропозиції на адресу, визначену у розділі КОНТАКТ.

„ПРОУКРАЇНСЬКІ” УЛЬТРАПРАВІ

1. Радикальні ультраправі структури

1. 1. СНА (Соціал-національна асамблея)

Сайт: http://sna.in.ua

Структура подібна до військової організації: використовує уніформу і дотримується ієрархії. Виникла у 2008 р. у ході об’єднання всеукраїнської організації «Патріот України» та регіональних структур «Слава і Честь» (Одеса), «Українська Альтернатива» (Чернігів), „Рід” (Київська обл.) та інших. Організація регулярно проводить свої військові вишколи, де поєднуються заняття із єдиноборств та політичне виховання. Офіційний статус громадської організації має тільки „Патріот України”. Спостерігається тісна співпраця з козацькими організаціями (Реєстрове українське козацтво, Слобожанське козаче військо). У якості символіки організації використовується „вовчий гак” – емблема Дивізії СС „Das Reich”.

Ідеологія: мілітаризм, авторитарна влада, расизм, антисемітизм, агресивна зовнішня політика („великодержавність”).

Цитати із програми ГО „Патріот України”:

„В Українській Державі заборонено існування політичних партій, груп, організацій та ідеологічних гуртів”;

„Кінцевою метою української зовнішньої політики є світове домінування”;

Цитати зі статті ідеолога Андрія Білецького „Український расовий соціал-націоналізм”:

„лікування нашого Національного організму необхідно починати з Расового очищення Нації”;

„історична місія нашої Nації, в це переломне сторіччя, очолити і повести за собою Білі народи всього світу в останній хрестовий похід за своє існування. Похід проти очолюваного семітами недолюдства”;

„Завдання нинішнього покоління створити Третю імперію – Велику Україну”.

Соціал-націоналісти не приховують своїх екстремістських поглядів і усвідомлюють незаконність своїх дій: „Нас не цікавлять норми міжнародного законодавства, толерантність і політкоректність. Ми сміємося над ними і тими, хто вірить у ці жидівські побрехеньки. Ми стоїмо на своїй землі і маємо повне право чинити тут все, що вважаємо за потрібне. І ніякі «норми моралі» не зупинять нас. Ми маємо обов’язок перед прийдешніми поколіннями зберегти нашу Націю-Расу і кожен, хто заважатиме цьому має бути знищений” (стаття „Ми – соціал-націоналісти”, http://sna.in.ua/?p=360).

Важливу роль відіграє повернення ядерного статусу Україні.

Діяльність: мітинги, концерти, фізичні напади на іноземців та політичних опонентів, акти вандалізму. Приблизно з 2008 року організація проводить акції, спрямовані на розпалювання міжнаціональної ворожнечі, прикриваючи їх соціальними гаслами (Харків, Київ, Чернівці). Приміром, вони вимагали в першу чергу робочі місця і місця у гуртожитках для українців. Цікаво, що «студентські» акції не були підтримані самими студентами. Очевидно, невдача акцій змусила повернутись до традиційної антимігрантської риторики. Є чутки, що вони підтримують зв’язки з українськими власниками торгівельних точок на харківських ринках, зокрема, Барабашова і використовуються у «комерційних» розборках, фізично витісняючи торговців-мігрантів з Азії. Активісти видають газету «Nаступ»

Регіони: Схід України (Харківська і Донецька області), Одеса, Чернівці

Один із лідерів – Юрій Збітнєв (колишній народний депутат і кандидат у Президенти на виборах 2004 р.) – одночасно очолює партію «Нова Сила» і представляє СНА. Серед його найближчих соратників – екс-заступник Голови СБУ генерал-лейтенант Олександр Скіпальський і колишній голова Київського військового округу генерал-полковник Генадій Курдаков. Разом з ними він закликав 5 листопада 2009 року Президента України Віктора Ющенка запровадити надзвичайний стан, розпустити парламент і перебрати на себе функції Кабінету міністрів (http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1469). Дивно, що навіть після таких заяв на підтримку однособіної диктатури одного з привладних кланів, СНА випробовує на собі ярлик „контрсистемних” націоналістів.

Зарубіжні контакти: російські ультраправі „Северное Братство” (завдяки участі у спільному проекті «Радикальна російська опозиція») та „Сопротивление”

1. 2. Автономні праві

Сайт: http://reactor.org.ua

Формально існує у вигляді мережі окремих угрупувань, позбавлених ієрархії та офіційних лідерів. Хоча відомо, що ними керують засновники колишньої Української націонал-трудової партії (Євген Герасименко та Едуард Юрченко). Всі вуличні акції проходять за однаковими сценаріями, починаючи з Києва, що дозволяє стверджувати про фактично єдину організаційну структуру. Угрупування включають неформальні групи наці-скінхедів та футбольних фанатів.

Ідеологія: расизм, антисемітизм, гітлерівський нацизм, прихований за псевдосоціальною демагогією. Естетика і окрема термінологія скопійована з прямих ворогів нацистів – антиглобалістського руху. Боротьба проти „сіонізму” (на практиці – проти усіх осіб єврейської національності), толерантності, лібералізму (під яким розуміються права людини), мігрантів (не дивлячись на статус), „збочень” (під цим можуть розумітись як міжрасові шлюби, так і нетрадиційна сексуальна орієнтація). Під боротьбою за здоров’я нації розуміється поділ людей на сорти – тих, хто мають право на потомство і тих, хто не має, оскільки наділений поганою спадковістю [«хай буде багато дітей у спадково повноцінних людей, і якомога менше або зовсім не буде у неповноцінних»; „стерилізація спадково неповноцінних сімей” // Стаття „Держава і народна гігєна” http://www.reactor.org.ua/statti/104-derzhava-i-narodna-gigiyena.html]. Варто навести цілий пласт тексту, в якому пропонується обмежити у правах досить широке коло людей: „Заборона на шлюб має поширюватись на особисто-неповноцінних людей, антисоціальні елементи, венеричних хворих, людей з сексуальними розладами, істеричних, нестерпних, надто чутливих людей тощо. Окрім того існує черга людей до яких треба ставитись обережно: це вилікувані венеретики, хворі рахітом, люди з важкими порушеннями обміну речовин, обмежені або глупуваті люди, феміністки, шахраї, мужоподібні жінки, духовно і душевно хворі, егоцентричні люди тощо”; „шлюби з людьми із спадково-неповноцінних сімей. Такі шлюби мають вважатись ганебними”.

Статті, розміщені на сайті, мають недвозначні назви („Микола Міхновський – націонал-соціаліст №1”, книга Євгена Герасименка і Максима Зіньковського „Борьба продолжается. Национал-социализм как он есть”, „Білі та чорні. 100 фактів”, „Суд Лінча: історична довідка”).

Діяльність: мітинги, концерти, розповсюдження журналу «Новий порядок», фізичні напади на іноземців та політичних опонентів, вандалізм, терористичні акти (підпали магазинів, що належали громадянам неукраїнського походження, з метою схилити останніх покинути територію України, http://www.reactor.org.ua/main/2537-molotovim-po-kavkazkomu-biznesu.html).

Регіон: більшість областей України

Зарубіжні контакти: Росія („Сопротивление”, „Русский Образ”), Західна Європа

1. 3. Blood and Honour («Кров і Честь»)

Сайт: http://www.ukraine.bloodandhonour.net

Відділення міжнародної наці-скінхедської організації, котра займається здебільшого силовими акціями і розповсюдженням ультраправої музики і атрибутики. Назва дослівно повторює есесівське гасло. Кошти, за словами представників, розподіляються на користь ультраправих політв’язнів. У країнах Західної Європи переслідується законом. В Україні не було жодного факту арешту активіста, вилучення літератури чи заборони концерту. Внаслідок внутрішніх розбіжностей саморозпустились відділення в ряді регіонів (зокрема, у Києві).

Ідеологія: організація пропагує боротьбу за чистоту білої раси та симпатизує гітлерівському нацизму

1. 4. УНА-УНСО (Українська національна асамблея – Українська народна самооборона)

Сайт: http://www.unaunso.org

Організація виникла як один із уламків праворадикальної організації 90-их, яка декларувала боротьбу проти російського впливу в Україні і виступала на захист української мови, культури, території. Сьогодні організація розкололась на багато уламків, кожен з яких має дещо різне трактування ідей українського націоналізму. Організація, очолювана Юрієм Тимою, Олександром Коваленком і Валерієм Бобровичем, ідеологічно є найбільш близькою до неонацистів, у першу чергу через ставлення до міграції. Структура спекулює на радикальній репутації УНА-УНСО минулих років, однак насправді не має можливості створити потужну парамілітарну організацію.

Ідеологія: Вона використовує расистську, антисемітську та антимігрантську риторику. Програма пропонує „вирішити проблему міграції шляхом її повного припинення” (http://www.unaunso.org/article.php?id=1&subid=5&artid=51&lang=ukr). Право на постійне проживання в Україні та громадянство пропонується надати тільки „іноземцям українського походження, які можуть його довести”. Метою організація вважає перехід до „будівництва націонал-соціальної держави”.

На сайті розміщуються матеріали, які у відвертій формі розпалюють міжнаціональну ворожнечу. „Годі сподіватися, що в разі, коли вся Європа перетвориться на семіто-негроїдо-монголоїдний субстрат, то наша доля може бути іншою” (сайт УНА-УНСО). Не рідкими є заголовки матеріалів типу „Жиди українців б’ють” (http://www.una-unso.info/article/artid-1681/lang-ukr/index.html).

Діяльність: акції, пікети, звернення.

Регіони: Київ, Харків, Вінниця.

2. Легальні ультраправі структури:

2.1. Партія Всеукраїнське Об’єднання «Свобода»

Сайт: http://svoboda.org.ua

Керівництво: Олег Тягнибок, Юрій Іллєнко, Богдан Бенюк, Андрій Мохник, Андрій Іллєнко

Ідеологія: інтегральний націоналізм, консерватизм, заперечення міжрасових шлюбів, боротьба проти поширення ісламу, жорсткий міграційний режим, повернення графи „національність”, відновлення ядерного статусу України.

Витяги з програми партії:

„Ввести кримінальну відповідальність за будь-які прояви українофобії” (не виключено, що під поняттям українофобії може розумітись навіть критика влади)

„Запровадити обов’язкову реєстрацію іноземних громадян, які прибувають на територію України. Запровадити, у зв’язку з загрозою міжнародного тероризму та злочинності, єдину систему біометричного контролю для всіх, хто в’їздить в Україну”

Діяльність: усі форми легальної діяльності, в тому числі участь у виборах усіх рівнів. Саме ВО „Свобода” організувала всеукраїнську акцію проти міграції, яка сприяла посленню ксенофобських настроїв у суспільстві.

2.2. УКП (Українська консервативна партія)

Сайт: http://ukrvybir.com/

Керівництво: Микола Сенченко, Георгій Щокін (екс-ректор МАУП і керівник Конфедерації вищих недержавних закладів освіти недержавної власності)

Партія виникла на базі скандально відомої Міжрегіональної академії управління персоналом, видавництво якої надрукувало свого часу безліч антисемітської літератури.

Ідеологія:

“Ідеологічним типом українського суспільного розвитку, є ідеологія національного консерватизму, що ґрунтується на традиційній християнській моралі”

„Ми за свободу совісті, за зростання консолідуючої ролі Церкви у духовному оздоровленні української нації”.

„Партія виступає за пріоритет представників українського етносу у всіх владних структурах. Водночас ми проти будь-яких проявів расизму, фашизму, у тому числі нацизму і сіонізму”.

„Ми за відновлення графи «національність» у паспортах українських громадян”

Однак як буде зазначено далі, „м’якотілість” програми компенсувалась повсякденною партійною роботою. На щастя, сьогодні партія практично припинила діяльність.

Діяльність: пропаганда, звернення, участь у виборах (останній раз – поразка на парламентських виборах 2006 року).
У пропагандистських матеріалах використовуються фрази типу „юдо-більшовики”, „світова змова”, „жидівська окупація”.

Одне із останніх звернень партії датоване 2007 роком і має недвозначну назву „Не дамо російськомовному жиду Черновецькому нищити в Києві українські книги”. Як можна здогадатись, претензії до чинного мера протікають не у площині аналізу його соціально-економічної політики. У ній мер Києва звинувачується у перешкоджанні продажу книг, які „присвячені вивченню злочинів міжнародної єврейської мафії, єврейсько-більшовицького режиму та єврейської держави Ізраїль”. Дії мера іменуються не інакше як „духовне знищення українців”. Стаття написана в агресивній манері і містить безліч антисемітських формулювань. Під зверненням підписалися наступні організації, зареєстровані у Міністерстві юстиції: Всеукраїнське громадсько-патріотичне об”єднання “Український вибір” (теж очолюється Г. Щокіним), ВГО “Антинаклепницька ліга України” (очолюється діючим головою партії М. Сенченком), ВГО „Федерація юристів України” (керівник С. Беззуб).

Цікаво – за спільною для підписантів адресою (Червонозоряний пр-т, б. 119) зареєстровано Міжрегіональну інвестиційно-лізингову компанію «МІЛК». На сайті МАУП можна дізнатись, що „МІЛК” – це партнерська організація, яка сприяє молодим випускникам працевлаштуватись у сфері бізнесу. Зокрема, фірма пропонує колишнім студентам банківський кредит на пільгових умовах.
Невідомо чому свій підпис під антисемітською заявою поставила „Спілка викладачів вищої школи та науковців України” (голова – Дробноход М. І.).

У розділі „Дружні посилання” містяться посилання на усі (!) головні праворадикальні ресурси України, серед яких навіть маловідомий сайт з красномовною назвою „Українські антижидомасони”.

Пропаганду здійснюють на шпальтах газет «За Українську Україну» (УКП) і «Персонал +» (газета МАУП).

Іноземні зв’язки: Росія („Союз русского народа”)

„ПРОРОСІЙСЬКІ” УЛЬТРАПРАВІ

3. Радикальні структури

3. 1. СЕ („Славянское Единство”)

Сайт: http://slav-edinstvo.info

Організація виникла на базі одеських активістів російської ультраправої організації „Русское национальное единство” (РНЕ), очолюваної Олександром Баркашовим.

Ідеологія: «поддержка русского языка и культуры, недопущение насильственной украинизации, препятствование фальсификации исторических событий, протест против агрессивно насаждаемой русофобии» (http://slav-edinstvo.info/glavnaya/marsh-russkogo-edinstva.html). Русофобію вони вбачають навіть у таких проявах як „заборона російськомовної реклами в Україні”.

Про своїх конкурентів „проукраїнських нацистів” СЕ відгукується досить негативно. Варто навести цитату після спроби „автономних правих” перешкодити „Маршу Русского Единства” 4 листопада 2009 року: „Марш сопровождала жалкая кучка провокаторов проплаченных оранжевым сионским режимом. Они оссобенно жалко выглядели на фоне мощной и сплоченной колонны русских славянских патриотов” (http://slav-edinstvo.info/glavnaya/marsh-russkogo-edinstva.html).

У програмних документах також йдеться про виключність слов’ян та необхідність виконання ними „історичної місії” (http://slav-edinstvo.info/struktura-organizatsii/index.php).

Попри свою жорстку конкуренцію з партією ВО „Свобода”, СЕ має ідентичну з нею позицію стосовно міграції і вимагає скасувати угоду про реадмісію між Україною та ЄС.

Більше того, значна частина програмних тез прямо запозичені із праць Адольфа Гітлера і програми NSDAP „25 пунктів”. Вражає схожість окремих формулювань у програмах конкуруючих груп неонацистів: «Интересы Нации выше личных» (програма СЕ) і „Народні інтереси вище особистих” (програма УНТП).

Суттєво розділяє неонацистів трактування нації та геополітична орієнтація. СЕ виступає за „духовно-економічний союз слов’янських государств”, натомість її конкуренти вважають пріоритетом незалежність України.

Діяльність: мирні акції проти міграції та захист прав російськомовних мешканців України. Вони використовують тактику ультраправих 90-их, зокрема, влаштовують марші у чорній уніформі, не побоюючись асоціацій з італійськими „чорносорочечниками”. У якості символіки використовують прапори РФ та імперські стяги. Активісти здійснюють напади на мігрантів.

Регіон: Одеса і Крим

Іноземні контакти: Росія („Русское национальное единство”)

3.2. „Союз русского народа”

Сайт: http://srn.rusidea.org

Філія російської однойменної організації, яка вважає себе правонаступницею російських чорносотенців – учасників правохристиянських, монархічних і антисемітських організацій, що діяли на початку ХХ ст. на території Російської Імперії. Їхніми першопочатковими пріоритетами були боротьба проти інтелігенції, інакодумства та інородців. Організація заснована у 2005 році у Москві „з дореволюційним чорносотенним статутом” (http://srn.rusidea.org/?a=20010). Себе вони оголосили ворогами нелегальної міграції, розгулу етнічної злочинності та засилля інородців (http://www.rusidea.org/?a=38006).

Ідеологія: Російська Біла ідея – „ідея російського православного монархізму і націоналізму, ідея християнської імперської державності”. Активно використовується антисемітизм і розпалювання міжрелігійної воржнечі.

Михайло Назаров – один з лідерів руху – приїздив з Москви у Київ, щоб влаштувати лекцію у скандально-відомій Міжрегіональній академії управління персоналом 25 листопада 2005 року. Під час „наукового” виступу він стверджував, що організованою силою світової змови виступають „єврейські міжнародні банкіри”, які на основі своєї релігії (іудаїзму) вважають себе “богообраними” для світового панування” (http://www.rusidea.org/?a=6002). Фігурують терміни на кшалт „жидобільшовицький голодомор”.

Діяльність: пікети, мітинги, звернення. У Росії організація надає юридичну допомогу ультраправим, що переслідуються законом. Вони відкидають звинувачення у зайнятті екстремістською діяльністю. „В самых разных регионах страны особенно активны еврейские деятели и организации, обвиняющие русских патриотов в так называемом “антисемитизме” на основании ст. 282 УК РФ – хотя речь идет о выражении русского православного самосознания” (http://www.rusidea.org/?a=23106).

Регіон: Київ, Харків, Крим, Вінниця, Рівне, Житомир.

Подібні структури: “Единая Русь”, “Молодая Гвардия: Славянская интеграция”

4. Легальні структури

4.1. «Единое отечество»

Сайт: http://www.otechestvo.org.ua

Ідеологія: Дана організація, очолювана Валерієм Кауровим, у своїй пропаганді створює хибний стереотип про систематичне порушення прав російськомовних громадян, чим виправдовують присутність військового контингенту Російської Федерації у Криму. З цією ж метою сильний акцент робиться на антиамериканській риториці. Стандартне звернення у їх стилі: «Нас, русских и русскоязычных граждан Украины, охватывает всеобщее возмущение украинско-нацистской оккупацией нашей земли» (http://dumskaya.net/news/V_smerti_Maksima_CHajki_odesskaya_obschestvennos-001608/). Вони свідомо загострюють проблему. Російські шовіністи допускають зі свого боку образливі слова на адресу українців, асоціюючи їх з фашистами („они навязывают украинско-фашистские ценности”). Це якраз дуже вигідно справжнім українським неофашистам.

Спільним для проросійських радикалів є те, що під ксенофобією вони розуміють виключно дискримінацію російськомовних осіб. Поширеним серед них є вимога об’єднання України і Росії, а також закріплення другої державної мови. Досить показовою є стаття «Кому выгодна ксенофобия?» з сайту організації «Единое Отечество» (http://www.otechestvo.org.ua/main/20102/2221.htm) : «Ксенофобия – это боязнь иного. Во Львове и во всей Западной Украине в настоящее время – это боязнь, что Президентом Украины стал Виктор Янукович, грехи молодости которого предвзято преувеличены и раздуты». У центрі ідеології знаходиться протиставлення цивілізацій «Схід – Захід», поділ народів на «братські» та ворожі. Експерти визнають, що джерелом антиукраїнської ксенофобії є саме проросійські шовіністи.

Деякі статті закликають до дискримінації за національною ознакою. Зокрема, показовою є стаття «Нацмены и свобода слова» (http://www.otechestvo.org.ua/main/20063/1313.htm) : «Вполне логичным при этом будет, если этнически русский начальник любого ранга постарается продвигать людей, которые в быту говорят по русски, даже если в служебной обстановке вынуждены использовать «мову»». У тій же статті шовіністи у абсурдно-комічній манері намагаються привити українцям комплекс неповноцінності: «Получается, что надо либо решать этот вопрос к взаимному удовольствию населяющих страну народов, либо постоянно стоять У – КРАя. Эзотерические учения многих цивилизаций находят связь между именем и судьбой, не только людей – но и стран и народов».

1. 2. Партія «Родина» («Родіна»)

Скандально відома партія, заборонена у вересні 2009 р. за пропаганду ідей російського шовінізму та посягання на територіальну цілісність України. Її лідер – Ігор Марков – піддавався кримінальному переслідуванню за напад на пікет українських націоналістів у 2007 році в Одесі (http://tsn.ua/ukrayina/lidera-zaboronenoyi-partiyi-rodina-ogolosili-v-rozshuk.html).

Ідеологія: Партія утримується від радикальних висловлювань («Родина» позиціонує себе як «противники націоналістичної ідеології»), хоча їх діяльність сприяє розпалюванню міжнаціональної ворожнечі. Деякі програмні положення дозволяють ідентифікувати її як проросійську консервативну партію. Центральною ідеєю, що відрізняє її від інших партій, є обстоювання федералізації, що в умовах напружених міжнародних відносин грає на користь Росії.

„Стратегічний напрямок у зовнішній політиці – інтеграція з Росією, Білоруссю і Казахстаном”.

„На федеральному рівні закріплюється статус української та російської мов”.

«Держава повинна підтримувати всі традиційні конфесії України, при цьому підкреслюючи особливу історичну роль православ’я і статус самого численного релігійного об’єднання УПЦ Московського патріархату».

Під час виборів Президента підтримала правого ліберала Сергія Тігіпка. Він до такої підтримки поставився схвально (http://tsn.ua/ukrayina/tigipko-radiye-shcho-iogo-pidtrimuye-partiya-rodina.html).

Діяльність: пікети, розповсюдження ідей через підконтрольні І. Маркову газету „Наше Дело” і телеканал АТВ.

Подібні структури: „Око диаманта”, ЗУБР (За Україну, Білорусь, Росію).

ІНШІ УЛЬТРАПРАВІ ОРГАНІЗАЦІЇ

5. 1. УДПНИ (Украинское движение против нелегальной миграции)

Український осередок російської організації «Движение против нелегальной миграции».

Ідеологія: антисемітизм, расизм, антимігрантська риторика.

Діяльність: мітинги, звернення до правоохоронних органів, висвітлення фактів етнічної злочинності. Така діяльність ведеться абсолютно однобоко і має на меті розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Лідер руху – Ярослав Дунаєв вже кілька років поспіль залишається чи не єдиним активістом організації. Його активна громадська діяльність полягала у першу чергу у тісній співпраці з правоохоронними органами.

«… привлечение государством молодых бритых в дружины по охране общественного порядка, профилактике уличной и этнической преступности, борьбе с нелегальной миграцией даст возможность в самом деле уничтожить преступность, как явление», – заявляє він (http://koordinatorudpn.livejournal.com/143687.html). Правоохоронні органи, схоже, не бояться таких союзників, тому охоче йдуть на контакт.

Слід зазначити, що офіційні зустрічі з ним влаштовували міністр внутрішніх справ Юрій Луценко та голова київської міліції Віталій Ярема. Під час їхніх зустрічей шла мова навіть про створення загонів «дружинників», які разом з органами мали б займатись проблемою нелегальної міграції. 27 лютого 2009 року УДПНИ, «Другая Украина» та СПАС із залученням наці-скінхедів навіть провели пікетування Міністерства зовнішніх справ на підтримку ініціативи Юрія Луценка запровадити візовий режим з Грузією. За результатами спільного моніторингу УДПНИ та МВС проявів етнічної злочинності було видано спільну листівку (http://lh5.ggpht.com/_Nez_uTtP-AY/SkFGCtQtvFI/AAAAAAAAAxo/h2oGQIqf_lA/s800/dpni.jpg)

Інтерес до співпраці з Дунаєвим проявляють навіть офіцери Служби безпеки України: „Читачі мого блогу вже знають про ту неоціненну підтримку, яку нам надає депутат Партії Регіонів, Самойленко Юрій Павлович (генерал-лейтенант СБУ). Завдяки його запитам, ініційованих мною, роботі його помічника – Павла Кушніренко, УДПНИ вдається порушувати кримінальні справи проти злочинців, і навпаки, виправдовувати невинних.
Тому на цих виборах ми підтримуємо Партію Регіонів – Януковича В.Ф.”

(http://koordinatorudpn.livejournal.com/tag/%D0%94%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B8)

Прихід нового міністра – Анатолія Могильова – пан Дунаєв теж зустрів схвально і сподівається на співпрацю. Заслугою Могильова він вважає рішучу боротьбу міліції проти самозахоплення землі татарами у Криму.

Зарубіжні зв’язки: Росія (ДПНИ)

Регіон: Київ, Луганськ, Севастополь

5. 2. Політична партія СПАС (“Соціал-Патріотична Асамблея Слов’ян”)

Сайт: http://spas-edko.org.ua

Керівництво: Едуард Коваленко (голова), Олесь Вахній, Станіслав Клих

Ідеологія: Партія перебуває під керівництвом ультраправих, які раніше перебували в УНА-УНСО та СНПУ (Соціал-національна партія України), а сьогодні претендує на «установлення права слов’ян бути хазяями своєї землі, природних ресурсів і засобів виробництва».

У маніфесті СПАС закликає до «національно-визвольної боротьби і проголошує повернення слов’ян до влади в Україні та в інших слов’янських державах». Відповідно до переконань лідерів партії «представляти владу і великий капітал в Україні повинні тільки слов’яни». В їх розумінні такий порядок іменується не інакше як „слов’янський соціалізм”.

Партія претендує на вираження ідей „панславізму” і водночас товаришує з українськими націоналістами. Здійснювалась спроба створення мілітарного крила під назвою „Чорна сотня”.

Підготовлено експертами Правозахисного фонду ім.. Р. І. Марочкіної

https://marochkina.wordpress.com